Хвороба Лайма (бореліоз) - центр лікаря В.Янченко

к.мед.н. Янченко В.І.

Клініка кліщового борреліозу, або хвороби Лайма.

Кліщі можуть переносити і поширювати широкий масив патогенів які є причиною інфекційних захворювань людини, бактерії, спірохети, рикетсії, протозойні збудники, віруси, нематоди, і токсини. Кліщові інфекції виявляються по всій площі земної кулі.

Ми виявляємо у себе в клініці резистентні кліщові бактеріальні форми, а також форми кліщових інфекцій які вже все частіше долають міжвидовий бар’єр.

Треба розуміти, що число укусів і захворювань є більше в статистиці по всьому світу. Загалом зросла популяція кліщів, посилюється урбанізація, кліщі переміщуються в парки, настало потепління, багато людей стало подорожувати, йде відновлення лісових насаджень, відсутність нових вакцин які б запобігали захворюванню.

В цій статті я хочу розглянути тільки  кліщовий борреліоз (хвороба Лайма) – це захворювання, яке передається борреліями при укусі кліща, яке частіше має хронічне та рецидивуюче протікання з частим ураженням шкіри, суглобів. сполучної тканини, сердця, переферічної та центральної нервових систем, ураженням печінки.  

Клінічні симптоми при хворобі Лайма обумовлені сукупністю іммунопатолгіческіх реакцій і присутністю в тканинах збудника і його антигенів. Проникаючи в організм людини, борелії в місці укусу кліща викликають формування первинного афекту - папули, кліщової еритеми, потім гематогенним шляхом потрапляють в різні органи і тканини, де адсорбуються на клітинах, взаємодіючи найбільш активно з мембранами нейроглії. Виникають периваскулярні інфільтрати, що складаються з лімфоцитів, макрофагів, плазмоцитів, і дифузна інфільтрація цими елементами пошкоджених тканин. Борелії утворюються імунні комплекси, призводять до розвитку васкулітів і оклюзії судин.

Борелії здатні довго, до декількох років, бути в тканинах, особливо при відсутності лікування, з чим пов'язано хронічний рецидивуючий перебіг хвороби. На пізніх термінах захворювання борелії, маючи роль початкового фактору, провокують розвиток імунопатологічних процесів, що має велике значення для патогенезу нейробореліозу і хронічних артритів. Серед подібного роду хворих найбільш часто зустрічаються особи з генотипом HLA-DR2 і HLA-DR4.

Вже на початкових термінах захворювання відбувається вироблення специфічних антитіл, титр яких наростає в динаміці захворювання. Імунна відповідь найбільш виражена при хронічному протіканні бореліозу, особливо при ураженні суглобів. При ефективній терапії одужання відбувається при нормалізації рівня антитіл. Тривале збереження антитіл, або поява у високих титрах на пізніх термінах, свідчить про персистенцію збудника, навіть при відсутності клінічних проявів.

Клініка. Інкубаційний період 2-30 днів, в середньому 14 днів. Клінічну картину кліщового бореліозу умовно можна розділити на 3 періоди.

Перший період триває в середньому 7 днів, має характерні риси інфекційного захворювання, протікає з ураженням шкіри. Відзначається синдром інтоксикації: головний біль, озноб, нудота, лихоманка від субфебрильної до 40 ˚С, міалгії і артралгії, виражена слабкість, швидка стомлюваність, сонливість. Нерідко визначається регіонарний до місця укусу кліща лімфаденіт, ригідність м'язів потилиці. З загальнотоксичну симптомів найбільш постійні слабкість і сонливість. Еритема на місці укусу кліща - основний клінічна ознака хвороби Лайма.  На місці присмоктування кліща з'являється червона пляма або папула. Почервоніння поступово збільшується по периферії, досягаючи розмірів 1,0 - 10 см, іноді до 60 см і більше, з'являється ціанотичний відтінок.

Еритема зазвичай гаряча на дотик, часто супроводжується свербінням форма її округла або овальна, рідше - неправильна. Зовнішня межа ураженої шкіри, як правило, не піднімається над рівнем здорової, більш яскрава з фестончатим краєм. Нерідко в центрі створюється просвітлення, що надає еритемі кільцеподібної форми. Але часто вона має вигляд гомогенної плями. Еритема може зберігатися тривалий час (місяці), іноді зникає без лікування через 2-3 тижнів, в окремих випадках-швидше (через 2-3 дні). На тлі етіотропної терапії вона швидко регресує і до 7-10-го дня повністю зникає, безслідно або залишаючи після себе пігментацію і лущення. На місці укусу кліща залишається скоринка або рубець. У ряду хворих не тільки на місці укусу кліща, але і на інших ділянках шкіри виникають «дочірні» еритеми, внаслідок гематогенного поширення борелій. У порівнянні з первинним осередком вони менших розмірів і не мають слідів укусу кліща, і зони індурації в центрі. Еритема може протікати без лихоманки і без інтоксикації, будучи єдиним симптомом хвороби Лайма.

Слід зазначити, що первинна алергічна реакція шкіри на укус кліща не має нічого спільного з кліщовим бореліозом, вона зникає через 1-2 дні після видалення кліща. Разом з тим, захворювання може протікати без еритеми, але з лихоманкою, інтоксикацією, що дуже ускладнює клінічну діагностику. У таких випадках підтвердження діагнозу можливо лише за допомогою лабораторних методів дослідження.

Другий період характеризується виникненням неврологічних і кардіологічних ускладнень, що розвиваються на 2-4-му тижні хвороби. Слабкі симптоми подразнення мозкових оболонок можуть з'являтися рано, коли ще зберігається еритема, а виражена неврологічна симптоматика частіше спостерігається через кілька тижнів від початку хвороби, коли еритема - маркер кліщового бореліозу вже зникла. Серозний менінгіт супроводжується головним болем різної інтенсивності, нудотою, блювотою, світлобоязню, хворобливістю очних яблук, ригідністю потиличних м'язів, рідше виявляють інші симптоми подразнення мозкових оболонок.

У спинномозковій рідині - переважно лімфоцитарний плеоцитоз (близько 100 клітин в 1 мкл), вміст білка підвищений, глюкози - нормальне або злегка знижений. У 1/3 хворих виявляють помірні симптоми енцефаліту у вигляді порушення сну, зниження уваги, розлади пам'яті, підвищеної збудливості, емоційних розладів і ін.

Неврити черепних нервів зустрічаються більш ніж у половини хворих. Найбільш часто уражається VII пара черепних нервів, нерідко з парезом лицьових м'язів, онімінням і поколюванням ураженої половини обличчя, болями в області вуха або нижньої щелепи, без чітких порушень чутливості. Можуть бути ураженеми також окорухові, зорові, слухові, рідко IX-Х пари черепних нервів. Поразка периферичних нервів спостерігається у 1/2 хворих. Виникають корінцеві розлади чутливості в шийному, грудному, поперековому відділах хребта. Хворі скаржаться на болі, оніміння, поколювання, відчуття повзання мурашок, печіння і т. п. При обстеженні виявляють зниження рухових функцій певних груп м'язів, зниження сухожильних рефлексів і різну ступінь порушення чутливості.

Відзначається асиметрія виявлених порушень. Одне з типових неврологічних розладів - синдром Баннварта, який включає серозний менінгіт і поразка корінців спинальних нервів з переважною локалізацією в шийно-грудному відділі хребта.

Неврологічні порушення зазвичай повністю зникають через 1 міс, але можуть рецидивувати і набувати хронічний перебіг. Поразка нервової системи може бути єдиним проявом, коли загальноінфекційний синдром і еритема відсутні. У цьому ж періоді, на 5-му тижні, приблизно у 8% хворих виникають кардіальні порушення: біль, неприємні відчуття в області серця, перебої серцевих скорочень. На ЕКГ реєструється атріовентрикулярна блокада різного ступеня, дифузні ураження м'яза серця. Може розвиватися міокардит, перикардит. Тривалість кардіальних симптомів - від декількох днів до 6 тижнів. Протягом усього другого періоду зберігається слабкість, мігруючі болі в кістках, м'язах, суглобах.

Третій період характеризується ураженням суглобів. Він починається через 2 міс. і пізніше від початку хвороби, іноді через 2 роки. Зазвичай уражаються великі суглоби, особливо колінні, нерідко з однобічною локалізацією. У ряді випадків розвивається симетричний поліартрит. Артрити, як правило, рецидивують протягом декількох років і набувають хронічного перебігу з деструкцією кісток і хрящів.

У пізньому періоді захворювання персистирование збудника в організмі хворого призводить до хронічного перебігу хвороби Лайма. Хронічна хвороба Лайма протікає з чергуванням ремісій і рецидивів, іноді набуває безперервно рецидивний характер. Найбільш частим синдромом є артрит. Розвиваються типові для хронічного запалення зміни: остеопороз, витончення і втрата хряща, рідше - дегенеративні зміни. Нерідко зустрічається ураження шкіри у вигляді доброякісної лімфоцітоми, яка являє собою щільний, набряклий, яскраво-малинового кольору інфільтрат (або вузлик), злегка болючий при пальпації, що розташовується на мочці вуха або навколо соска молочної залози і зберігається від декількох днів до місяців і навіть років.

Інше, типове для пізньої стадії поразка - хронічний атрофічний акродерматит: цианотично-червоні плями на розгинальних поверхнях кінцівок, мають тенденцію до периферичного росту, злиття, періодичного запалення. Поступово шкіра на місці плям атрофується і набуває вигляду цигаркового паперу. Процес розвивається протягом декількох місяців і років. Неврологічні прояви хронічної БЛ - нейроборрелиоз, складаються з прогресуючого хронічного енцефаломієліту, полиневропатий. Енцефаломієліт має схожість з розсіяним склерозом. Спостерігаються психічні порушення - розлади пам'яті, сну, мови та ін. Поліневропатії супроводжуються порушенням чутливості, дистальними парестезіями, корінцевим болями та ін.

Затяжний і хронічний перебіг хвороби Лайма іноді приводить до часткової або повної втрати працездатності. Розподіл на стадії є умовним і клінічні прояви всіх періодів хвороби в одного хворого необов'язкові. В одних випадках може бути відсутнім перша стадія, в інших - друга або третя. Іноді хвороба маніфестується тільки в хронічній стадії, тому лікар повинен пам'ятати, що хворих з артритами, поліневропатією, енцефаломієліт і іншими синдромами, характерними для хвороби Лайма, необхідно обстежити для виключення бореліозу.

P/S В недавні часи з'явилося кілька нових захворювань, що пов’язують з кліщами це хвороба Повассана (POW), боррелія Міамото, Хертланд вірус [HRTV] захворювання, бурбон вірус і хвороба 64D риккетсіоз, та кількість хвороб буде ще рости.